Ищу совета Маска #107 v.2.0

[vbykov]

Кстати, да, вариант

да епта, это ж проверено рынком. Нахуй бороться с хиппарями - начни барыжить фенечками: и бабла подымешь, и протест сдуешь. Почему все эти субкультуры уходят? Их коммерциализируют. Так сказать интегрируют в формат. Потому всякий раз приходится придумывать неформат.

 

[vbykov]

На заре моей туманной юности, рокiв так эдак в 15, у меня кассета была: на одной стороне Кэннибал Корпс, на другой - Бах. Ебашил нещадно всех - и сверстников, и стариканов. Взрослых дрочил дэт металом, молодых - классикой. А то: мы за правых, а мы за левых. Мы за сирых, а мы за убогих. Против всех хуярить надо. Молодежь не понимает как выебываться надо.

 

[Кризис Закончился]

рокiв так эдак в 15

Когда я был в 9 классе, у нас появился в школе новый директор и решил форму школьную всех заставить носить, а я в отказ. Они перед первым уроком шмонали всех на входе, кто без формы не пускали. Я где то полгода на первый урок не попадал. То есть приходил в школу, на входе меня разворачивали, и я возле нее тусил целый урок с другими такими же протестантами. Знали,что не пустят, но приходили спецом, что бы показать, что хрен им, а не форму! Это наша школа! После первого урока уже не шмонали и на второй мы попадали.
Форму кстати потом отменили опять)

 

[vbykov]

Когда я был в 9 классе, у нас появился в школе новый директор и решил форму школьную всех заставить носить, а я в отказ. Они перед первым уроком шмонали всех на входе, кто без формы не пускали. Я где то полгода на первый урок не попадал. То есть приходил в школу, на входе меня разворачивали, и я возле нее тусил целый урок с другими такими же протестантами. Знали,что не пустят, но приходили спецом, что бы показать, что хрен им, а не форму! Это наша школа! После первого урока уже не шмонали и на второй мы попадали.
Форму кстати потом отменили опять)

В наше время как сняли в шестом классе галстуки и форму и все - поплыли в свободное плавание. Никому нахуй не нужны были. При всем желании физиономию президента в классе снять бы не получилось - не висел она там.

 

[Кризис Закончился]

рокiв так эдак в 15

Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав'язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не міг, тому що мені було лише 14 і похмелятися я ще просто не навчився. За останні 15 років у мене було більш ніж достатньо підстав, аби не любити це життя, життя відпочатку, щойно я почав його сприймати, виявилося штукою підлою і невдячною, воно відразу ж взяло за звичку обертатись такими лажовими ситуаціями, згадувати про які не хочеться, але які запам'ятовуються надовго. Хоча зі свого боку я особливих претензій ніколи не висловлював, очевидно, у мене все гаразд у моїх стосунках із життям, навіть попри його клінічну мудакуватість. Мене, за великим рахунком, коли не траплялось чергових демарщів ззовні, все влаштовувало — мене влаштовували обставини, в яких я жив, влаштовували люди, з якими я спілкувався, з якими я час від часу бачився і з якими мені доводилось мати справу. Вони мені, за великим рахунком, не заважали, сподіваюсь — я їм також. Що ще? Мене влаштовувала та кількість бабок, яка в мене була, себто влаштовувала не кількість як така, бабок в мене, насправді, майже ніколи не було, влаштовував сам принцип обертання їх навколо мене — я з дитинства помітив, що банкноти з'являються саме тоді, коли тобі потрібно, і приблизно в тій кількості, без якої ти не обійдешся, зазвичай це спрацьовувало, точно спрацьовувало, очевидно, якщо ти не до кінця втратив совість і зберігаєш бодай крихти якоїсь пристойності, в сенсі там чистиш зуби, або не їси свинину, якщо ти мусульманин, то до тебе із нез'ясованою тобою регулярністю з'являється янгол із чорними бухгалтерськими нарукавниками й лупою на крилах і поновлює твій поточний рахунок певною сумою в грошовому еквіваленті, так, аби ти, з одного боку, зовсім ноги не протягнув, а з другого — не надто вийобувався і не перепаскудив своєї реінкарнації купівлею танкерів із нафтою чи цистерн зі спиртом. Мене це влаштовувало, в цьому я янголів розумів і підтримував. Мене влаштовувала країна, в якій я жив, влаштовувала та кількість гівна, котрим вона була заповнена і котре в найбільш критичні відтинки мого в цій країні проживання сягало колін і вище. Я розумів, що цілком міг народитись в іншій країні, куди гіршій, наприклад з більш суворим кліматом чи авторитарною формою правління, де біля влади стояли б не просто ублюдки, як в моїй країні, а які-небудь поморочені ублюдки, які передавали би владу в спадок своїм дітям разом із зовнішнім боргом та внутрішнім мракобіссям. Так що я вважав, що доволі добре ще втрапив, тому не надто переймався цими речами. За великим рахунком мене влаштовувало все, мене влаштовувала телевізійна картинка, котру я бачив за вікнами помешкань, в яких я жив, тому я намагався просто не надто швидко перемикати канали, оскільки встиг помітити, що будь-які вияви уваги з боку змонтованої навколо мене реальності обов'язково закінчуються наперед прогнозованими гадостями чи просто дрібним житейським западлізмом. Реальність прикольна сама по собі, проте цілковито лажова при підрахунку післяматчової статистики, коли ти аналізуєш свої та її показники і бачиш, що порушень з її боку було в кілька разів більше, а вилучення траплялись лише в твоїй команді. Якщо мене щось і пригнічувало по-справжньому, то саме ці постійні та наполегливі намагання цієї телекартинки вступити зі мною в протиприродні статеві зносини, себто, просто кажучи — відтрахати мене, скориставшись моїми ж таки суспільними правами та християнськими обов'язками. Я весело прожив ці свої 15 років дорослого життя, не беручи участі в побудові громадянського суспільства, не приходячи на виборчі дільниці й успішно уникаючи контактів із антинародним режимом, якщо ви розумієте, що саме я маю на увазі; мене не цікавила політика, не цікавила економіка, не цікавила культура, навіть прогноз погоди мене не цікавив, хоч це була чи не єдина в цій країні річ, яка викликала довіру, але мене вона все одно не цікавила.

 

[Кризис Закончился]

Сын маски бухой домой приходит в знак протеста?) Сигареты курит? Кто его друзья и одеты ли они так же фриково как он?

 

[Miluna]

Сын маски бухой домой приходит в знак протеста?) Сигареты курит? Кто его друзья и одеты ли они так же фриково как он?

Да нет никакой маски, прикалывается кто-то.

 

[европеец]

Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав'язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не міг, тому що мені було лише 14 і похмелятися я ще просто не навчився. За останні 15 років у мене було більш ніж достатньо підстав, аби не любити це життя, життя відпочатку, щойно я почав його сприймати, виявилося штукою підлою і невдячною, воно відразу ж взяло за звичку обертатись такими лажовими ситуаціями, згадувати про які не хочеться, але які запам'ятовуються надовго. Хоча зі свого боку я особливих претензій ніколи не висловлював, очевидно, у мене все гаразд у моїх стосунках із життям, навіть попри його клінічну мудакуватість. Мене, за великим рахунком, коли не траплялось чергових демарщів ззовні, все влаштовувало — мене влаштовували обставини, в яких я жив, влаштовували люди, з якими я спілкувався, з якими я час від часу бачився і з якими мені доводилось мати справу. Вони мені, за великим рахунком, не заважали, сподіваюсь — я їм також. Що ще? Мене влаштовувала та кількість бабок, яка в мене була, себто влаштовувала не кількість як така, бабок в мене, насправді, майже ніколи не було, влаштовував сам принцип обертання їх навколо мене — я з дитинства помітив, що банкноти з'являються саме тоді, коли тобі потрібно, і приблизно в тій кількості, без якої ти не обійдешся, зазвичай це спрацьовувало, точно спрацьовувало, очевидно, якщо ти не до кінця втратив совість і зберігаєш бодай крихти якоїсь пристойності, в сенсі там чистиш зуби, або не їси свинину, якщо ти мусульманин, то до тебе із нез'ясованою тобою регулярністю з'являється янгол із чорними бухгалтерськими нарукавниками й лупою на крилах і поновлює твій поточний рахунок певною сумою в грошовому еквіваленті, так, аби ти, з одного боку, зовсім ноги не протягнув, а з другого — не надто вийобувався і не перепаскудив своєї реінкарнації купівлею танкерів із нафтою чи цистерн зі спиртом. Мене це влаштовувало, в цьому я янголів розумів і підтримував. Мене влаштовувала країна, в якій я жив, влаштовувала та кількість гівна, котрим вона була заповнена і котре в найбільш критичні відтинки мого в цій країні проживання сягало колін і вище. Я розумів, що цілком міг народитись в іншій країні, куди гіршій, наприклад з більш суворим кліматом чи авторитарною формою правління, де біля влади стояли б не просто ублюдки, як в моїй країні, а які-небудь поморочені ублюдки, які передавали би владу в спадок своїм дітям разом із зовнішнім боргом та внутрішнім мракобіссям. Так що я вважав, що доволі добре ще втрапив, тому не надто переймався цими речами. За великим рахунком мене влаштовувало все, мене влаштовувала телевізійна картинка, котру я бачив за вікнами помешкань, в яких я жив, тому я намагався просто не надто швидко перемикати канали, оскільки встиг помітити, що будь-які вияви уваги з боку змонтованої навколо мене реальності обов'язково закінчуються наперед прогнозованими гадостями чи просто дрібним житейським западлізмом. Реальність прикольна сама по собі, проте цілковито лажова при підрахунку післяматчової статистики, коли ти аналізуєш свої та її показники і бачиш, що порушень з її боку було в кілька разів більше, а вилучення траплялись лише в твоїй команді. Якщо мене щось і пригнічувало по-справжньому, то саме ці постійні та наполегливі намагання цієї телекартинки вступити зі мною в протиприродні статеві зносини, себто, просто кажучи — відтрахати мене, скориставшись моїми ж таки суспільними правами та християнськими обов'язками. Я весело прожив ці свої 15 років дорослого життя, не беручи участі в побудові громадянського суспільства, не приходячи на виборчі дільниці й успішно уникаючи контактів із антинародним режимом, якщо ви розумієте, що саме я маю на увазі; мене не цікавила політика, не цікавила економіка, не цікавила культура, навіть прогноз погоди мене не цікавив, хоч це була чи не єдина в цій країні річ, яка викликала довіру, але мене вона все одно не цікавила.

Гарна розповiдь.

 

[Miluna]

Гарна розповiдь.

Перевели бы ещё.

 

[Кризис Закончился]

Да нет никакой маски, прикалывается кто-то.

И способностей тоже нету?))

Полагаю, что у него гомосексуальные способности

 

[Miluna]

И способностей тоже нету?))

Даже слова нужного человек не вспомнил.

 

[европеец]

Перевели бы ещё.

Если бы чуть текста меньше было,то другое дело,а так столько кнопками стучать,если переводчиком не пользоваться).

 

[Evermay]

@Evgeniy123, @vbykov, здоровеньки булы, шановные

 

[Кризис Закончился]

Перевели бы ещё.

Это Сергей Жадан. Украинский писатель. Начала его романа Депеш Мод.

Спойлер: Перевод

Когда мне было 14 и у меня были свои виды на жизнь, я впервые накачался алкоголем. Под самую завязку. Было очень тепло и надо мною плыли синие небеса, а я лежал и умирал на полосатом матрасе и даже опохмелиться не мог, потому что мне было всего 14 и опохмеляться я еще просто не научился. За последние 15 лет у меня было больше чем достаточно причин, чтобы не любить эту жизнь, жизнь изначально, только я начал её понимать, оказалась штукой подлой и неблагодарной, она сразу же взяла за привычку оборачиваться такими лажевыми ситуациями, вспоминать про которые не хочется, но которые запоминаются надолго. Хотя со своей стороны я особенных претензий никогда не озвучивал, очевидно, у меня все в порядке в моих отношениях с жизнью, даже вопреки её клинической мудаковатости. Меня, по большому счёту, когда не происходило очередных демаршей снаружи, все устраивало – меня устраивали обстоятельства, в которых я жил, устраивали люди, с которыми я общался, с которыми я время от времени виделся и с которыми мне приходилось иметь дело. Они мне, по большому счёту, не мешали, надеюсь – я им тоже. Что ещё? Меня устраивало то количество бабок, которое у меня было, то есть устраивало не количество как таковое, бабок у меня, на самом деле, почти никогда не было, устраивал сам принцип их оборота вокруг меня – я с детства заметил, что банкноты появляются именно тогда, когда тебе нужно, и примерно в том количестве, без которого ты не обойдёшься, обычно это срабатывало, точно срабатывало, очевидно, если ты не до конца потерял совесть и сохраняешь хотя бы крохи какой-то пристойности, в смысле там чистишь зубы, или не ешь свинину, если ты мусульманин, то к тебе с невыясненным тобой постоянством является ангел с чёрными бухгалтерскими нарукавниками и перхотью на крыльях и обновляет твой текущий счёт определённой суммой в денежном эквиваленте, так, чтобы ты, с одной стороны, совсем ноги не протянул, а с другой – не слишком выёбывался и не перепаскудил свою реинкарнацию покупкой танкеров с нефтью или цистерн со спиртом. Меня это устраивало, в этом я ангелов понимал и поддерживал. Меня устраивала страна, в которой я жил, устраивало то количество говна, которым она был наполнена и которое в наиболее критичные отрезки моего в этой стране проживания доходило до колен и выше. Я понимал, что вполне мог родиться в другой стране, куда худшей, например с более суровым климатом или авторитарной формой правления, где у власти стояли бы не просто ублюдки, как в моей стране, а какие-нибудь выморочные ублюдки, которые передавали бы власть в наследство своим детям вместе с внешним долгом и внутренним мракобесием. Так что я считал, что вполне неплохо ещё попал, поэтому не слишком переживал по поводу этих вещей. По большому счёту меня устраивало всё, меня устраивала телевизионная картинка, которую я видел за окнами обиталищ, в которых я жил, поэтому я старался просто не слишком быстро переключать каналы, поскольку успел заметить, что какие угодно проявления внимания со стороны смонтированной вокруг меня реальности обязательно заканчиваются наперёд прогнозируемыми гадостями или просто мелким житейским западлизмом. Реальность прикольна сама по себе, но полностью лажевая при подсчёте послематчевой статистики, когда ты анализируешь свои и её показатели и видишь, что нарушений с её стороны было в несколько раз больше, а удаления случались только в твоей команде. Если меня что-то и угнетало по-настоящему, то именно эти постоянные и настойчивые попытки этой телекартинки вступить со мной в противоестественные половые отношения, то есть, проще говоря – оттрахать меня, воспользовавшись моими же общественными правами и христианскими обязанностями. Я весело прожил эти свои 15 лет взрослой жизни, не принимая участия в строительстве гражданского общества, не приходя на избирательные участки и успешно избегая контактов с антинародным режимом, если вы понимаете, что именно я имею в виду; меня не интересовала политика, не интересовала экономика, не интересовала культура, даже прогноз погоды меня не интересовал, хотя это была чуть ли не единственная в этой стране вещь, которая вызывала доверие, но меня она все равно не интересовала.

 

[ogurez]

Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав'язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не міг, тому що мені було лише 14 і похмелятися я ще просто не навчився. За останні 15 років у мене було більш ніж достатньо підстав, аби не любити це життя, життя відпочатку, щойно я почав його сприймати, виявилося штукою підлою і невдячною, воно відразу ж взяло за звичку обертатись такими лажовими ситуаціями, згадувати про які не хочеться, але які запам'ятовуються надовго. Хоча зі свого боку я особливих претензій ніколи не висловлював, очевидно, у мене все гаразд у моїх стосунках із життям, навіть попри його клінічну мудакуватість. Мене, за великим рахунком, коли не траплялось чергових демарщів ззовні, все влаштовувало — мене влаштовували обставини, в яких я жив, влаштовували люди, з якими я спілкувався, з якими я час від часу бачився і з якими мені доводилось мати справу. Вони мені, за великим рахунком, не заважали, сподіваюсь — я їм також. Що ще? Мене влаштовувала та кількість бабок, яка в мене була, себто влаштовувала не кількість як така, бабок в мене, насправді, майже ніколи не було, влаштовував сам принцип обертання їх навколо мене — я з дитинства помітив, що банкноти з'являються саме тоді, коли тобі потрібно, і приблизно в тій кількості, без якої ти не обійдешся, зазвичай це спрацьовувало, точно спрацьовувало, очевидно, якщо ти не до кінця втратив совість і зберігаєш бодай крихти якоїсь пристойності, в сенсі там чистиш зуби, або не їси свинину, якщо ти мусульманин, то до тебе із нез'ясованою тобою регулярністю з'являється янгол із чорними бухгалтерськими нарукавниками й лупою на крилах і поновлює твій поточний рахунок певною сумою в грошовому еквіваленті, так, аби ти, з одного боку, зовсім ноги не протягнув, а з другого — не надто вийобувався і не перепаскудив своєї реінкарнації купівлею танкерів із нафтою чи цистерн зі спиртом. Мене це влаштовувало, в цьому я янголів розумів і підтримував. Мене влаштовувала країна, в якій я жив, влаштовувала та кількість гівна, котрим вона була заповнена і котре в найбільш критичні відтинки мого в цій країні проживання сягало колін і вище. Я розумів, що цілком міг народитись в іншій країні, куди гіршій, наприклад з більш суворим кліматом чи авторитарною формою правління, де біля влади стояли б не просто ублюдки, як в моїй країні, а які-небудь поморочені ублюдки, які передавали би владу в спадок своїм дітям разом із зовнішнім боргом та внутрішнім мракобіссям. Так що я вважав, що доволі добре ще втрапив, тому не надто переймався цими речами. За великим рахунком мене влаштовувало все, мене влаштовувала телевізійна картинка, котру я бачив за вікнами помешкань, в яких я жив, тому я намагався просто не надто швидко перемикати канали, оскільки встиг помітити, що будь-які вияви уваги з боку змонтованої навколо мене реальності обов'язково закінчуються наперед прогнозованими гадостями чи просто дрібним житейським западлізмом. Реальність прикольна сама по собі, проте цілковито лажова при підрахунку післяматчової статистики, коли ти аналізуєш свої та її показники і бачиш, що порушень з її боку було в кілька разів більше, а вилучення траплялись лише в твоїй команді. Якщо мене щось і пригнічувало по-справжньому, то саме ці постійні та наполегливі намагання цієї телекартинки вступити зі мною в протиприродні статеві зносини, себто, просто кажучи — відтрахати мене, скориставшись моїми ж таки суспільними правами та християнськими обов'язками. Я весело прожив ці свої 15 років дорослого життя, не беручи участі в побудові громадянського суспільства, не приходячи на виборчі дільниці й успішно уникаючи контактів із антинародним режимом, якщо ви розумієте, що саме я маю на увазі; мене не цікавила політика, не цікавила економіка, не цікавила культура, навіть прогноз погоди мене не цікавив, хоч це була чи не єдина в цій країні річ, яка викликала довіру, але мене вона все одно не цікавила.

Не знаю, что такое смугастый, но мне понравилось. Сочное такое слово. Выразительное.

 

[vbykov]

@Evgeniy123, @vbykov, здоровеньки булы, шановные

салимет сизбе, кыз

 

[Evermay]

салимет сизбе, кыз

са'ол джаным аби

 

[Эселин]

Не давили и не ругали, и теперь не давите и не ругайте. Нормально все у парня, никому это не мешает. Оставьте его в покое. Иначе потом в той же маске будете писать "Мой сын замкнулся в себе. Сидит дома, не работает, пьет, и говорит, что я испортила ему жизнь". Лучше уж лосины, чем героин в подъезде. А недовольные пусть засунут свои Фи в известное место.

Я в свои 17 тоже чудила, как могла. Перебесилась за несколько лет.
Бабулю свою благодарю до сих пор, что она не давила и всегда поддерживала. И она всегда знала, где я и с кем. Я не боялась, что поругают или дома запрут, поэтому всегда говорила, хотя и не все. Мать - полная противоположность. Все должно быть только по ее и никак иначе. С ней могу по несколько месяцев, а то и лет не общаться. В последний раз поругались осенью, и чувствую, что это навсегда уже. Надоело.

 

[европеец]

Не давили и не ругали, и теперь не давите и не ругайте. Нормально все у парня, никому это не мешает. Оставьте его в покое. Иначе потом в той же маске будете писать "Мой сын замкнулся в себе. Сидит дома, не работает, пьет, и говорит, что я испортила ему жизнь". Лучше уж лосины, чем героин в подъезде. А недовольные пусть засунут свои Фи в известное место.

Я в свои 17 тоже чудила, как могла. Перебесилась за несколько лет.
Бабулю свою благодарю до сих пор, что она не давила и всегда поддерживала. И она всегда знала, где я и с кем. Я не боялась, что поругают или дома запрут, поэтому всегда говорила, хотя и не все. Мать - полная противоположность. Все должно быть только по ее и никак иначе. С ней могу по несколько месяцев, а то и лет не общаться. В последний раз поругались осенью, и чувствую, что это навсегда уже. Надоело.

Пусть чудит как хочет,только в семью нужно свою лепту вносить.Не грудной вроде как.

 

[Эселин]

Пусть чудит как хочет,только в семью нужно свою лепту вносить.Не грудной вроде как.

Какую лепту? С теплого на мягкое перешли. Про финансы тут речи вроде не идет, только про внешний вид.