Вогонь в душі розпалює надію,
Що ти, повік , не згаснеш ні на мить.
Щоб завше був таким, я щиро мрію,
На вулицях твоїх життя кипить.
Спішить трамвай бруківкою старою,
Грайливих днів - привітна метушня.
Чарує Львів величною красою,
Тому для мене, свято тут - щодня.
Художники увічнюють моменти,
За ними пильно стежать голуби...
Під Радою голосять знов студенти,
Скандуючи: "Країну не згуби!"
Мереживо із вуличок вузеньких,
Кав’ярень особливий аромат,
Автентика будиночків стареньких,
Тут кожен наче вірний - друг і брат.
А небо львівське , блідо - пурпурове,
Несе лиш спокій у людські серця.
Усе навколо ніжне, кольорове,
Це місто подарунок від Творця.
Величні, браві леви-охоронці,
Прадавню його Вежу стережуть,
Їм очі п'янко сліпить з меду сонце
Осіннім листям роки промайнуть…
Бракує слів щоб вірно розказати,
Як щиро я закоханий у Львів,
Словами мабуть це не описати,
Моїх яскравих, ніжних почуттів!
Анна Вейн.
