И немного информации
На сьогодні у Києві 127
парків, 500
скверів, 78
бульварів. На одного жителя Києва припадає 20
м² зелених насаджень. Для порівняння, у
Парижі і
Москві ця цифра становить 14 м², в
Лондоні — 12 м², у
Берліні — 10 м².
[1]
У
1917 році загальна площа парків сягала 116,5 га, у
1980 році — 3,4 тисяч га, у
2005 році — 5,5 тисяч га.
Історія
Розвиток паркового господарства у ХІ—XIX століттяхРедагувати
У
ХІ столітті в
Києві почало розвиватися
садівництво. Фруктові
сади мали
Києво-Печерський,
Видубицький,
Кирилівський монастирі, вони вкривали
Щекавицю і
Кудрявець.
Перший парк був закладений у
1631 році на митрополичому заміському дворі у
Голосієві митрополитом
Петром Могилою.
Наприкінці
XVII — початку
XVIII століття були створені Шовковичний та Виноградний сади на
Клові, був висаджений липовий гай на
Печерську (місцевість
Липки).
У
1740-х роках за проектом
архітектора В. В. Растреллі закладений Царський сад (у радянський час — Першотравневий парк, нині —
Міський сад) у
1880-х роках цей масив перейшов до відання
міської думи, яка здала його частину в
оренду купецтву Києва (отримав назву Купецький сад, пізніше — Піонерський парк, нині —
Хрещатий парк), в іншій частині парку (нині територія
стадіону «Динамо») відкрився кафешантан «Шато-де-Флер», був розбитий великий розарій. У
1842 році закладений університетський
Ботанічний сад.
У другій половині
XIX століття мережа парків суттєво збільшується. На дніпровських схилих з'являються парки
Володимирська гірка (
1850-ті),
Маріїнський парк (1874). Створено парки «Ермітаж», «Аркадія», «Венеція»,
«Кинь-Ґрусть», «Тіволі», Університетський. Місцями відпочинку киян були також
Кадетський гай,
Труханів острів, схили Дніпра від
Поштової площі до
Звіринця, приміські дачні поселення
Святошин,
Дарниця,
Голосіїв,
Пуща-Водиця.
Парки у ХХ столітті
До
Жовтневого перевороту 1917 року у Києві виникли також
Пушкінський парк (
1900),
Політехнічний парк (
1903),
Зоологічний парк (
1908). Громадянська війна завдали значної шкоди парковому господарству міста. Так, на дрова вирубали практично весь Кадетський гай, значно постраждали зелені насадження і в інших парках. Відновлення «зелених легенів» міста активізується лише наприкінці
1920-х років, і особливо у зв'язку з відновленням столичного статусу (
1934). У цей період з'явився
Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України (
1936), впорядковано паркову зону вздовж дніпровських схилів.
Німецько-радянська війна завдала не меншої шкоди паркам ніж громадянська. Значні території зелених насаджень парків були знищено або в ході бойових дій, або вирубано на дрова. Відновлення зелених зон розпочинається одночасно з відновленням міста. В повоєнний період створюються
Дніпровський парк (
1945), парки культури і відпочинку
Ленінського комсомолу (
1955),
Голосіївський імені М.Рильського (
1957),
Вічної Слави (1957),
ім. М.Фрунзе (
1960-ті),
ім. ХХІІ з'їзду КПРС (
1962),
Гідропарк (
1965),
Перемога (
1965),
Партизанської Слави (
1970),
Грушки (
1971) та інші. У
1958 році створюється
Виставка досягнень народного господарства, а у
1969 році —
Музей народної архітектури і побуту, територія яких також є ландшафтним парком.
У
1970—
1980-ті роки створюються
Печерський ландшафтний парк ім. Є.Вучетича (1978), ведеться озеленення нових масивів
Оболонь,
Вигурівщина-Троєщина,
Позняки,
Виноградар та інших.
Вииитя!!!!! Ух ты ж!
❤
